чим мене схвилюва повіть Гобсек?
10-11 класс
|
«Гобсек » можна розглядати як один із ключів до розуміння своєрідності бальзаковской епопеї в цілому , а « Передмова до « Людської комедії » -як свого роду авторський коментар до « Гобсеку ».
Вже сама композиція повісті налаштовує читача на сприйняття описуваних подій як спостережень , уривків з великого епічного полотна , що охоплює життя сотень людей , з якими сталося безліч різноманітних історій.
Оповідання організовано за принципом « розповідь в оповіданні » і ведеться відособи спостерігача , другорядного учасника подій - стряпчого Дервиля .
Фінал обрамляє оповідання - історії кохання Камілли де Гранлье та Ернестаде Ресто - залишається відкритим , і навіть розповідь Дервиля про Гобсека не має ні початку ,ні кінця : минуле лихваря оповите багатозначним туманом , а про долю його фантастичних багатств не говориться взагалі нічого.
Другие вопросы из категории
Читайте также
умерла, родственников в Англии у нас не было, и отец поместил меня в один из лучших частных пансионов в Эдинбурге. Там я воспитывалась до семнадцати лет. В 1878 году мой отец, бывший в то время старшим офицером полка, получил годичный отпуск и приехал в Англию. Он дал мне телеграмму из Лондона, что доехал благополучно, остановился в гостинице `Лэнем` и очень ждет меня. Каждое слово в телеграмме - я очень хорошо помню ее - дышало отцовской любовью и заботой. Приехав в Лондон, я прямо с вокзала отправилась в гостиницу. Там мне сказали, что капитан Морстен действительно остановился у них, но что накануне вечером он ушел куда-то и до сих пор не возвращался. Весь день я ждала от него известий. Вечером по совету администратора гостиницы я обратилась в полицию. На следующий день во всех газетах появилось объявление об исчезновении моего отца, на которое мы не получили никакого ответа. С того самого дня и до сих пор я ни слова не слыхала о моем несчастном отце. Он вернулся в Англию, мечтая увидеть дочь, отдохнуть, пожить счастливой, спокойной жизнью, а вместо этого... - Мисс Морстен прижала руку к горлу, и сдавленное рыдание оборвало на полуслове фразу. - Когда это случилось? - спросил Холмс, открывая записную книжку. - Мой отец исчез 3 декабря 1878 года, почти десять лет назад. - А его вещи? - Они остались в гостинице. В них не было ничего, что помогло бы раскрыть тайну его исчезновения: одежда, книги, много редких вещиц с Андаманских островов. Отец служил офицером в части, несшей охрану тюрьмы. - Были ли у него в Лондоне друзья? - Я знала только одного...
Кого?