Лист до майбутнього поколіня по тексту "Усмішка" Рейдуглас Бредбері
10-11 класс
|
Вітаю вас, любі друзі!Пишу вам я, ваша рідна Україна!Цікаво знати, хто зараз читає цей лист. Може, ти хлопчик-пустун чи дівчинка-розумничка?Це послання саме до вас, мої діти!Я ростила вас разом з вашими батьками, дарувала вам щедрі дари української природи.Мені ой як хочеться, щоб ви і ваша рідня були щасливими!Ви ростете, мрієте про майбутню професію, щасливу сім'ю, достаток. А я не хвилинки не перестаю думати про ваше майбутнє.Я - не клаптик землі, не просто територія. Я - ваш дім, сховище історії вашого народу!Ви - моє майбутнє. У наш непростий час потрібна активна громадянська позиція молодих і перспективних людей. А може це ви!?Політичні сили тягнуть мене в різні боки немов гумку. Одні хочуть щоб я була в складі ЄС, інші - в союзі з Росією. А вирішувати мою долю вам, молоде покоління! Ви і тільки Ви - моє майбутнє. Я вірю в вас!Знаю, що не дарма мої діти в минулому проливали кров, захищаючи мене. Тепер настав ваш час! Але я не хочу щоб ви боролися за щасливе майбутнє шляхом війни! Будуйте на мені щасливу державу. Народжуйте здорових дітей, давайте їм освіту, пишiть книги, будуйте школи і лікарні, борiться з нечесними політиками, I від щастя я засяю веселкою над вашими головами!Хех ... заглянула краєчком ока в майбутнє. Воно таке світле, що я мружу очі від щастя!Як же добре, що росте таке покоління як ви, цілеспрямовані, сильні. Справжні сини і дочки своєї країни.Чекаю активних дій від вас, і чую - більш краще майбутнє вже близько.З любов'ю до вас,
Ваша Україна.
Другие вопросы из категории
1)Зачем врет Лука?
2)Кому нужна его утешительная ложь?
Читайте также
бочки с бензином. Гринька подъехал к конторке, поставил машину рядом с другими и пошел оформлять документы. Свет вспыхнул сразу. Все на мгновение ошалели. Стало тихо. Потом тишину эту, как бичом, хлестнул чей-то вскрик на улице. Пожар! Горели бочки на одной из машин. Горели как-то зловеще, бесшумно, ярко… Гриньку точно кто толкнул сзади. Он побежал к горящей машине. Ни о чем не думал. В голове точно молотком били – мягко и больно: «Скорей! Скорей!» Видел, как впереди над машиной огромным винтом свивается белое пламя… Не помнил Гринька, как добежал он до машины, как включил зажигание, даванул стартер, воткнул скорость – человеческий механизм сработал быстро и точно. Машина рванулась и, набирая скорость, понеслась прочь от цистерн и других машин с горючим. Река была в полукилометре от хранилища. Гринька правил туда, к реке.