Пожалуста Твир про твого найулюбленишого героя твору Тарас Бульба

+ 0 -

SofiE2002

23 окт. 2014 г., 8:43:57 (9 лет назад)

На уроках літератури ми познайомилися з повістю М. В. Гоголя «Тарас Бульба». У цьому творі дуже цікаво розказано про героїчну боротьбу запорізьких козаків за незалежність своєї батьківщини. Найбільше в цій повісті мені сподобався Тарас Бульба.
Тарас був з числа старих запорізьких полковників. «Весь був він створений для лайливої тривоги». Старий козак пересварився з тими з своїх товаришів, які переймали польські звичаї, заводили розкіш. Йому по серцю була просте життя козаків. Тарас вважав себе захисником православ'я і справедливості. Він рвався на Січ, незважаючи на те; що був уже в літах. Старий полковник мріяв, як він приїде на Січ з своїми синами і скаже: «Ось погляньте, яких я молодців привів до вас!» Він пишався синами і бажав їм, щоб вони воювали хоробро, боронили завжди честь «лицарську».
аме таким воїном був сам Тарас Бульба. З ворогом він готовий битися до кінця. Його не лякає смерть в ім'я свободи. Тарас - мудрий і дбайливий отаман. Під час жорстокої битви він підбадьорює козаків вигуком: «Чи є ще порох у порохівницях?» І козаки в смертельному бою в свою останню годину хочуть побачити старого полковника: «Стоять козаки, не хочуть помирати, не побачивши тебе в очі».
Більше всього на світі цінує Тарас Бульба спорідненість «по душі, а не крові». Він говорить козакам: «Немає уз святіше товариства». І своїми вчинками доводить це. За те, що Андрій зрадив батьківщину, зрадив товаришів, він вбиває свого молодшого сина, коли ж настає смертна година Остапа, Тарас, наражаючи себе на небезпеку, пробирається на майдан, де відбувається страта. Батько подає голос у відповідь на немічний крик сина, підведеного до останніх мук: «Батьку! де ти? Чи чуєш ти? »В останні хвилини свого життя Тарас думає не про вогонь,« яким збиралися його палити », а хвилюється за своїх товаришів:« Ось пропадуть, пропадуть ні за що! »Він кричить їм:«До берега! до берега, хлопці! »І ця рада отамана рятує козаків.
Я захоплююся Тарасом, його мужністю, прагненням до свободи, відданістю товаришам, міццю його духа, подолати яку не можуть ніякі на світі «вогні, муки» і ніяка сила.