"Горе от ума" назовите: главных, второстепенных, эпизодических и внесценических героев.

Павло Глазовий народився ЗО серпня 1922 року в так званому історичному козацькому Дикому полі у смт Новоскалювата (тодішня Кіровоградщина) Миколаївської області у родині хлібороба. Його предки носили козацьке прізвище Окань. Але, напевно, хтось із багатого роду змінив його з «ока» на «глаз», щоб отримати якісь привілеї. Існує версія, що слово «Окань» пов'язане з мірою довжини в Київській Русі.
11-річним хлопчаком Павло пережив голодомор. У страшний час геноциду української нації помер і його рідний молодший брат.
Після восьмирічки закінчив педучилище в Новомосковську Дніпропетровської області, мріяв бути учителем української мови. Один рік попрацював учителем молодших класів. В армію пішов добровольцем, адже тоді забирали із ВНЗ після першого курсу, тому він вирішив не переривати навчання, та й вступити до інституту демобілізованому солдату було значно легше. Це його і врятувало, бо з початком війни мав кваліфікацію авіаційного механіка, закінчивши школу сержантів-старшин, отримав звання сержанта.
Згодом потрапив у блокадний Ленінград, нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда». Звичайно, солдатам давали більший пайок, ніж цивільному населенню, але набідувалися й вони добряче. Після блокади Павло став недобачати на ліве око, у нього був ледь помітний крововилив, а в окулярах на тому боці — сильніше скельце. Це — наслідок незначного опіку під час рятування дітей із підвалів, що не добігли до катакомб, адже недалеко у склад боєприпасів потрапила бомба.
І після всього пережитого молодий юнак, викоханий українським степом, не замикається в собі, не черкає пером, описуючи трагічні сторінки воєнних лихоліть, а створює сатиричні та гумористичні твори, народні усмішки, фейлетони, а згодом, вже будучи знаменитим, писатиме репризи для цирку, авторські діалоги для популярних Штепселя й Тарапуньки.
Вищу освіту Павло здобув у Київському педагогічному інституті (1950 р.). З 1950 по 1961 р. працював заступником редактора журналу «Перець», згодом — заступником головного редактора журналу «Мистецтво».
Був членом Спілки письменників України з 1968 р. Автор поеми «Слався, Вітчизно моя!», 13 книжок сатири та гумору, 6 книжок для дітей. Заслужений діяч мистецтв України (1993). Нагороджений Орденом «За заслуги» III ступеня (1997).
Помер Павло Глазовий 2004 р.
Його гумористичні та сатиричні твори, особливо народні усмішки, знають мільйони українців по обидва боки океану. Життя письменника було сповнене болю за рідну землю, її природу, мову, історію, мистецтво... Постать визначного українського сміхованця Павла Прокоповича Глазового ще розкриється своєю багатогранністю в майбутніх дослідженнях науковців-критиків. У виконанні маститих та молодих артистів естради, що працюють у розмовному жанрі, заграє новими барвами його творчий доробок. Він був лауреатом Літературної премії імені Остапа Вишні, проте не став чомусь ще за життя «шевченківським лауреатом». Можливо, цей заслужений титул біля імені видатного українця незабаром допишуть, проте вже посмертно.

не разгаданное до конца" (А. Блок)

Комедия "Горе от ума" была написана между 1815 и 1820 годами. Содержание пьесы тесно связано с историческими событиями того времени в России. Произведение остается актуальным и в наше время. В те времена в обществе были защитники крепостничества и декабристы, проникнутые любовью к Родине, выступающие против насилия над личностями.

В комедии описывается столкновение двух веков: "века нынешнего" с "веком минувшем". Ярким примером старого времени является, так называемое фамусовское общество. Это знакомые и родственники Павла Афанасьевича Фамусова - богатого московского барина, в доме которого происходит действие пьесы. Это Хлестова, супруги Горичи, Скалозуб, Молчалин и другие. Всех этих людей объединяет одна точка зрения на жизнь. Они все жестокие крепостники, у них считается нормальным явлением торговля людьми. Крепостные спасают им жизнь и честь, искренне служат, а они могут выменять их на пару борзых собак. Так на балу у Фамусова Хлестова говорит Софье, чтобы та от ужина дала подачку для ее арапки - девки и собачки. Она не видит никакой разницы между ними. Это остается актуальным и в наши дни. Когда богатый человек, имеющий власть и деньги, может унизить другого человека, нисшего по уровню. Идеалами для нынешнего общества, являются люди богатые, в чинах. Фамусов ставит в пример Чацкому Кузьму Петровича, который был почтенный камергер, "с ключом", "богат и на богатой был женат". Павел Афанасьевич желает для своей дочери такого жениха, как Скалозуб, потому что он "и золотой мешок и метит в генералы".

Всех представителей фамусовского общества характеризует безразличное отношение к делам. Фамусов - "управляющий в казенном месте" занимается делами только один раз, по настоянию Молчалина он подписывает бумаги, несмотря на то, что в них "противуречье есть и многое недельно". Он считает - "подписано, так с плеч долой". Самое печальное в том, что в наши дни люди думают точно так же, как Фамусов. Отношение к работе, почти у всех безответственное. В этом и заключается непревзойденность великой комедии, она остается жизненной, актуальной и в 20 веке.

Главный герой пьесы Чацкий, через которого автор высказывает свои прогрессивные идеи. Он выступает против бессмысленного подражания всему иностранному. Он хочет наказать окружающим, что они обязаны любить, уважать русскую культуру. Чацкий говорит, что французик из Бордо, приехавший в Москву, не услышал "ни слова русского" и не видел здесь, "ни русского лица". Комедия "Горе от ума" - единственное в мировой литературе, так как никто, кроме Грибоедова не раскрывает всю реальность, происходящих событий.

В комедии Чацкий объявлен сумасшедшим, потому что представители фамусовского общества не понимают его идей. Он один не желает мириться с унижением людей над людьми. Чацкий не сумел правильно доказать правоту своих убеждений и до сих пор не могут раскрывать тайну. Комедия остается не разгаданной, потому что человечество слепо следует за жизненными событиями не желая ничего изменить.