сенкан " Герой нашого часу "

+ 0 -

Alinkahaf

10 янв. 2017 г., 15:00:20 (7 лет назад)

Автор розстається в горах з Максимом Максимовичем і зустрічається з ним знову у Владикавказе. Вони чекають конвою, щоб їхати далі. Конвой прибув, і автор з Максимом Максимовичем захоплюються коляскою одного мандрівника. Коляска ця - Печорина! Уявите радість доброго Максима Максимовича, що почитає Печорина щирим своєї іншому, проживши з ним стільки часу в гірської крепостце, баловав його й неживий, як рідного сина! Печорин відіслав коляску в готель, а сам залишився в полковника. Максим Максимович посилає до Печорину - сповістити, що він тут, уявляючи, що Печорин негайно прибіжить до нього й кинеться на шию. Не отут-те було! Максима Максимовича кличуть пити чай, вечеряти - він не може відійти від воріт готелю, він чекає милого свого Печорина. Той не йде! Всю ніч проохав сумний Максим Максимович. На інший день, коли вже стали закладати коней, є Печорин. Максим Максимович, забувши все своє горе, хоче прийняти у свої обійми старого товариша, але Печорин недбало знімає рукавичку, простягає руку й холодно здоровається з добрим армійським штабс-капітаном. Максим Максимович упав духом! Душу його й самолюбство страждут від холодності Печорина! Тайкома Максим Максимович навіть розплакався. Печорин виїхав; він сказав, що їде в Персію й далі. Максим Максимович дивується, що він не запитав про свої папери, залишених у міцності. Автор просить віддати йому. Максим Максимович викидає їх з візка, з досадою, як мотлох. Це "Записки Печорина". Із цього часу автор як оповідач сходить зі сцени. Ви читаєте "Записки Печорина", що загинув десь, вертаючись із Персії. Записки ці - сповідь егоїста, пересиченого жизнию.Друга картина, сцена у Владикавказе, хоча не багата подіями, як перша, але написана тою же мастерскою кистю. Очікування доброго Максима Максимовича, його нетерпіння побачити Печорина, зустріч із ним, портрет Печорина, горі штабс-капітана, його досада... принадність, принадність і принадність! Тільки незвичайне дарування могло зробити chef d'osuvre {шедевр (фр.). - Сост.} із цього простого випадку!В "Записках Печорина" відкривається повний курс анатомії серця людського й викривається холодний розум, що в інших людях заступає місце душі. Видовище жахливе й повчальне! Батьки, юнаки й дівиці! Читайте, вивчайте й повчайтеся! Що значить людина бездушний, з усіма приваблюваннями розуму й люб'язності? Це людина зачумлений, котрий губить усе, що до нього не доторкнеться, усе, що його хоче любити, утішати й допомагати йому! Жахливе положення, гірка й жалюгідна доля!Третя картина, Тамань. Печорин їде на Кавказ і зупиняється в Тамані чекаючи відправлення морем. Йому відводять квартиру в хатині вбогої баби. Сімейство складається з господарки, що причиняється глухою, зі сліпого сироти й дочки господарки, напівдикої дівчини, напівнесамовитої, напівбожевільної, судячи з її прийомів. Дивовижна картина, чудові характери! Віктор Гюго! Ми поважаємо у вас велике дарування, незважаючи на вигуки деяких журнальних джмелів, але при цьому випадку просимо вас покласти перо перед нашим юним романістом! Право, ви нічого не написали краще цієї картини! Я не стану розповідати, щоб не руйнувати цікавості.