допоможіть будь ласка тема на світову літературу ..тема вічного неспокою ,прагнення свободи в поезї артюра рембо твір може хтось писав киньте фотку

+ 0 -

Slavavanino

19 июля 2013 г., 23:54:14 (10 лет назад)

Жан Нікола Артюр народився 1854 року у невеличкому містечку на північному сході Франції в Шарлевілі і прожив коротке життя — лише тридцять сім років. Однак Рембо-поет помер задовго до офіційної дати своєї смерті: останній з відомих його творів — «Пора у пеклі» — був завершений улітку 1873 року, коли поетові було всього дев'ятнадцять. Тобто ця геніально обдарована людина спромоглася прожити ще майже два десятиріччя, назавжди вилучивши поезію зі свого життя.
У Шарлевілі Рембо здобув шкільну освіту. Мати прищеплювала дітям доброчинність, любов до Бога, а батько вчив їх поміркованості та ощадливості. Змалку Артюр подарував батькам неабиякі надії: був богобоязливим, слухняним. Блискуче вчився. Його здібності всіх вражали. Учитель Жорж Ізамбар підтримував перші спроби юного поета. З шести-семи років він почав писати прозою, а потім віршами. Вже підлітком Артюр вражав своїх учителів не тільки надзвичайними успіхами в навчанні, а й феноменальною зрілістю розуму. У п'ятнадцять років він написав вірш «Сенсація», опублікований без відома автора в одному з паризьких журналів на початку 1869 р. У серпні 1870 року Рембо залишив Шарлевіль, дістався до Парижа, а потім вирушив до Бельгії, де намагався зайнятися журналістикою. За допомогою поліції мати повернула неповнолітнього сина додому. Перебуваючи у постійному пошуку чогось, Рембо намагається безперестанку пересуватися. Постійне оновлення стає пафосом його поетичного мислення.
У долі цього поета відобразилися переломні моменти сучасної історії Франції. Події Паризької Комуни допомогли бунтареві «вирвати коріння», піти з минулого, із буржуазного Шарлевіля. Перший протест поета був романтичним, романтизм надихав і його лірику. Починав Рембо з учнівської відданості тодішнім авторитетам: В. Гюго, поетам «Парнасу», ПІ. Бодлеру — тобто французьким романтикам. Показовим для початку творчості Рембо є великий вірш «Коваль». Усе в ньому нагадує поезію Гюго: історичний сюжет часів Великої французької революції, епічний зміст і епічна форма, республіканська ідея і монументальний стиль.
До осені 1870 року Рембо створив понад десять віршів, у яких найбільш відчутна залежність від романтичної традиції. Майже всі вони написані олександрійським віршем, який втілював усталені норми «правильного» французького віршування. При переході до наступної фази творчості тон і стиль поезії Рембо майже не змінюються. Патетика поступається місцем сарказму — від захоплення минулим поет переходить до опису сьогодення. Образи величні й піднесені змінюються образами ницими й карикатурними. З'являються жорсткі, різкі, викличні інтонації.
У перший період творчості митця (до 1871 року) орієнтуючись на В. Гюго і Ш. Бодлера, почав писати вірші, що викривали нікчемність міщанства («Засідателі»), Другу імперію («Шаленство кесаря»), лицемірство служителів церкви («Покарання Тартюфа»). Рембо захоплюється революційними ідеями, що призвели до краху монархії. У ті Часи свої надії на перебудову суспільства він пов'язував з республікою.