Твір про брата або сестру)) плиз

+ 0 -

Donechka

26 окт. 2013 г., 7:08:41 (10 лет назад)

Я хочу розповісти про свого старшого брата. Він людина насправді незвичайна. Високий на зріст, стрункий, з темними-темними очима, він завжди привертає до себе увагу, хоча й досить мовчазний від природи. Іноді ходить такий замислений, що може не чути, як до нього заговорять, або не помітити чогось. Але насправді він дуже уважний до батьків та до мене. Причиною ж його замисленості найчастіше є його робота, а працює він архітектором.

Ще коли брат навчався, носив якісь незрозумілі креслення, я думав, що бути архітектором дуже нудно — треба багато рахувати, розумітися на нецікавих цифрах, знати все про матеріали. Але тепер, коли я став трохи старшим, я зрозумів, що архітектор — професія, яка поєднує в собі творчість і точність, відповідальність і повну свободу.

Коли мій брат працює вдома, він зажди дуже зосереджений. Часом він може просто сидіти мовчки і дивитися у якісь креслення або тримати ручку над чистим аркушем паперу. Але я знаю, що у цей час в його голові народжується нове творіння — будинок, у якому житимуть люди, або буде магазин чи кафе. Брат ще молодий фахівець, тож часто він допомагає комусь досвідченішому або виконує невеличкі проекти. Але навіть у будь-якій роботі не може бути дрібниць — так завжди вчить мене брат. Бо уважність, відповідальність, уміння архітектора — це і зручність, і комфорт, і — що дуже важливо — безпека людей.

Мій брат має дуже красиві руки. Коли він пише або малює, вони ніби літають над папером. Я із задоволенням стежу за його роботою. У його очах горить вогник, здається, він на сто відсотків захоплений своєю роботою. Як прекрасно, коли людина любить ті завдання, які виконує! Як прекрасно, що людина вкладає душу у свою працю.

Найбільше задоволення я дістаю, коли брат показує мені нові будівлі, сучасні проекти, опубліковані в архітекторських журналах чи в електронних виданнях. Тоді я по-справжньому дивуюсь. У людей виходить зробити твір мистецтва з будівлі. Особливо вражає, коли простота і, як зараз кажуть, функціональність будинку поєднується зі справжньою мистецькою цінністю, красою у найвищому розумінні цього слова.

Я навряд чи буду архітектором, як мій брат, бо хочу обрати іншу професію, але його приклад багато чого мене вчить: я сподіваюсь так само любити свою роботу, вкладати в неї власне натхнення і ставитись дуже відповідально до будь-якого завдання, як це робить мій брат.

+ 0 -

Lsinilova

26 окт. 2013 г., 8:25:12 (10 лет назад)

У меня есть старший брат Дима. Я очень его люблю. Он старше меня на шесть лет — ему девятнадцать. Дмитрий не похож на тех парней, с которыми я знакома. Мне кажется, сейчас многие ребята стали какими-то безответственными, несерьезными. У них на уме только развлечения. Некоторые сидят на шее у родителей, зная, что те решат все их проблемы. Другие просто не задумываются о своем будущем. И те и другие мне неинтересны. Раздражает их бессмысленный взгляд, часто затуманенный сигаретами, или, наоборот, высокомерная улыбка, как будто они умнее и значительнее всех остальных. Мой брат совсем другой. У него есть цель в жизни. Он хочет стать менеджером, хотя говорит, что это будет не единственная специальность в его жизни.

Дима все время увлекается чем-то новым. Сначала самостоятельно научился работать на компьютере, освоил множество программ. Теперь серьезно изучает иностранные языки: английский и французский. Кроме того, он занимается спортом, почти каждый день посещает спортивный клуб. Поэтому я не боюсь, что меня кто-то обидит, — мой брат сможет меня защитить. Дима очень добрый и заботливый. И вообще, с ним очень интересно — он много знает, о многом может рассказать.

А еще он просто красивый парень. У него голубые глаза и всегда веселый взгляд. Поэтому он легко заводит знакомства с людьми — ведь он у всех сразу вызывает симпатию. Ему только девятнадцать лет, но знакомые говорят, что у него взрослый взгляд, взгляд человека, у которого есть цель в жизни и уверенность в том, что он ее добьется. Глядя на брата, я часто с завистью думаю: «И зачем это мальчишке такие густые и длинные ресницы?» Я девочка, а у меня ресницы не такие пушистые. Лучше бы было наоборот! А вот волосы у нас обоих красивые: густые, блестящие, каштанового цвета с золотистым отливом. Только у Димы они сильнее вьются и более жесткие на ощупь.

Можно еще долго рассказывать о его достоинствах, поэтому скажу одно — у меня замечательный брат, и я этим горжусь.