твір "жіноча доля у творчості шевченка"
5-9 класс
|
Для Тараса Шевченка жіноча
недоля була не просто однією з тем його творчості, а особистими переживаннями.
Доля жінки-кріпачки для нього — насамперед доля його рідної матері, котра
передчасно померла
Це,
зрештою, його перша юнацька любов — Оксана Коваленко. Отже, жіноча
доля для нього не тільки була соціальною, а й особистою трагедією. А доля жінки
в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. Хто тільки над нею не
знущався?! На панщині вона працювала однаково з чоловіками, вдома виконувала
всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. А скільки жінок
ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки!
жіночі
образи Шевченка — це насамперед невигойна, найболючіша рана кріпацтва. Згадаймо
назви його творів про жінок: "Наймичка", "Відьма",
"Сова", "Слепая", "Мар'яна-черниця". Ці назви не
випадкові. Саме наймичками, відьмами, совами, сліпими, черницями були жінки в
тодішньому суспільстві.
Десятки
"благородних" поетів того часу вважали б неестетичним такий образ у
своїй творчості, відвернулися б, побачивши таку жінку у житті. Шевченко не
тільки не відвернувся і не тільки увів її у високий храм поезії, а назвав її
своєю, рідною.
Шевченкові
поеми кликали до помсти над тими, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя.
А
балади: "Причинна", "Тополя", "Русалка",
"Утоплена", "Лілея" - у кожній з нихсвоя, окрема
історія нещасливого кохання, нещасливого з вини соціальних умов. Кожна з них —
це прокляття тим, хто загубив жіночу долю, знівечив красу, спаплюжив гідність.
Другие вопросы из категории
дам очень много баллов за хороший ответ!! помогите пожалуйста!!!!!
очень нужно!!
Читайте также
, спочатку чось написать про наше серце, про серце в кожного з нас. Потім написати щось про твір "Для чого людині серце". Потім написать кінець. БУДЬ-ЛАСКА ДОПОМОЖІТЬ!!!!!!!!!!!!!!
и другое настроение есть у поэта, созерцавшего ночь, и эти настроения он хочет передать читателю?
Какая ночь! На всем какая нега!
Благодарю, родной полночный край!
Из царства льдов, из царства вьюг и снега
Как свеж и чист твой вылетает май!
Какая ночь! Все звезды до единой
Тепло и кротко в душу смотрят вновь,
И в воздухе за песнью соловьиной
Разносится тревога и любовь.
Березы ждут. Их лист полупрозрачный
Застенчиво манит и тешит взор.
Они дрожат. Так деве новобрачной
И радостен и чужд ее убор.
Нет, никогда нежней и бестелесней
Твой лик, о ночь, не мог меня томить!
Опять к тебе иду с невольной песней,
Невольной - и последней, может быть.