писат твир про гРИГИД ТЮТЮННИК

+ 0 -

Roni13

07 марта 2014 г., 1:49:04 (10 лет назад)

Утвердження доброти, правди і милосердя в творчості Григора Тютюника

       Всі твори Григора Тютюника об`єднує ідея гуманізму, високий ідеал простої людини, яка, живучи здебільшого у складних соціальних і матеріальних оставинах, без достатку, сповідує святі закони народної моралі, правди і милосердя.

      Усе написане цим прекрасним майстром слова умістилося в двох томах. Здається, небагато. Однак цінність літературної спадщини митця визначається не обсягом, а змістом, потребою в його книжках. А вони ж необхідні нам, бо правдиві, чесні, гуманістичні. Жаль лише, що письменник прожив мало - всього 49 років. А скільки б віе міг ще створити!..Майже більша половина написанного ним - про дітей або для дітей, яких він любив по - особливому ніжно. Їм пісьменник віддав ту ласку і любов, якими в дитинстві доля обділила його самого. Мав двох синів - Михайлика і Василька. Був люблячим и турботливим батьком.

     А народився Григір 5 грудня 1931 року в селі Шилівці Зінківського району Полтавської області. Дитячі роки його були гіркими. Рано втратив батька, якого дуже любив і до кінця свого життя згадував з теплотою і ніжністю. З матір`ю  стосунки у хлопчика були непрості, тому певний час він жив в Донбасі в родині дядька Филимона Васильовича та його дружини Наталії Іванівні, які були йому, як рідні батьки. Там пішов в перший клас. А коли почалася війна, хлопчик, бачачи, що тітці стало сутужно прогодувати власних трьох дітей, вирішив повернутися до себе на Полтавщину. На дорогу взяв торбинку сухариків і банку меду, яку дали йому земляки. 11 днів ішов до рідної домівки. То була дорога тяжка і небезпечна, сповнена недитячих випробувань, злигоднів і горя. Всякі люди траплялися Григорові. Зустрічався з фашистами, та й свої інколи були не кращі - поліцаї, дезертири, спекулянти. Та все ж доля посилала йому більше людей добрих, щедрих душею, сміливих. Вони часто рятували знесиленого довгою дорогою обірваного підлітка від смерті та голоду, ділилися шматком хліба, обігрівали , давали одежину. 

     Коли Радянська Армія звільнила рідну землю від загарбників, Григір пішов учитися в Зінківське ремісниче училице. Потім працював, служив на флоті. І знову вчився - у Харківському університеті. Там і почав писати.

     Одними з перших творів були повісті "Вогник далеко в степу", "Облога" і "Килимко". Усі вони автобіографічні. Однак їх значення цим не обмежується, бо повісті не тільки розкривають нам сторінки життя письменника, а й передусім відтворюють певні періоди в житті українського народу, показують, як формувалося й жило покоління, дитинство якого припало на війну, а змужніння - на нелегку відбудову зруйнованог. Отож ця трилогія- високохудожня історико- психологічна хроніка цілого етапу в житті нашого суспільства.

    Повість "Килимко" переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації України. Це трагична подорож самого Григора Тютюника. Війна застала Григора в Донбасі, а голод змусив повернутися на Полтавщину. Але автобіографичність не означає абсолютне відтворення хроніки життя Тютюника.Герой повісті "Килимко" йде  не на Полтавщину, а по сіль, щоб потім продати її і врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою - немовлям і себе з другом. 

   Страшна смерть хлопчика - безкорисливої, милосердної і відчайдушної душі, що жила для добра. Всі ці епізоди важливі, бо саме вони розкривають авторський задум - основну думку повісті: діти війни виявили таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги.

   Морально - етичний і художній потенціал творчості Григора Тютюника надзвичайно високий. Як і кожна справжня література, мистецька спадщина письменника була, є і буде сучасною, бо вічними залишаються принципи добра, правди, милосердя, які великий гуманіст проглошував у своїх творах і які ми тільки прагнемо утвердити в житті.